van_dreamker

Російська Федерація розкидається бюджетними коштами не менше, щоб лише заперечити все українське в темі Голодомору. Навіщо? Тому що реально існує така проблема, як інформаційна війна РФ проти України. Вона в усьому: в російських сюжетах теленовин, і в художніх книжках, які пропагандують збройний конфлікт з Україною, ну і звичайно у фальсифікації історії.



Не так давно, 17 листопада в Брюсселі на засіданні ПАРЄ російська делегація розповсюдила книгу російською та англійською мовами «Голод в СССР 1929-1934. Новые документы», що була видана за державні кошти в рамках федеральної цільової програми. Треба сказати, це не просто книга, цим кілька кілограмовим виданням можна вбити не лише морально, а і фізично. Причому це лише перший том багатотомника.

Передруковано звідси: http://www.lb.com.ua/analitic/society/2009/12/15/17172_arhivisti_kremlya_prokololisya.html

Дізнався завдіяки gloria_ma

Полюбив цю пісню, хоч вона і сумна. Багато разів слухав її. А потім у «Кобзарі» знайшов вірш «До Основ’яненка». Слова пісні мов уплітаються у цей вірш. Виходить, що пісня авторська. Тож кладу до колекції пісень та переспівів на слова Тараса Шевченка. Тут я вже писав про таке моє захоплення. :)

Василь Жданкін - Б'ють пороги


( Текст пісні та вірша )

Жив народ собі один
Звався Український
Але він не знав, що є
Ще народ Російський
Жили собі добре в них
Та радяньська влада
Взяла та й народи ті
Братами назвала

( Read more... )

Національна культура нації — це все матеріальне й духовне, що зазнало обробки, було внормовано та систематизовано відповідно до світобачення, естетичних уподобань і матеріальних потреб нації.

Умовно я поділяю національну культуру на два шари: етнічну та елітну.

Етнічна культура притаманна простому люду, який не переймається дуже масштабними проблемами. Вони переважно керуються звичаєвим правом і не довіряють «праву римському». Такі люди бережуть звичаї, традиції, намагаються жити так, як жили багато років до них їхні предки, і навчають цього своїх дітей, часом навіть не усвідомлюючи цього. Вони консервативні. Життя у таких людей іде немовби по колу. З іншими націями на етнічному рівні культура стикається переважно на прикордонних землях (принаймні стикалася). Люди, які тримаються саме етнічного рівня культури, переважно не великого матеріального достатку. Але цей культурний шар є базисом національної культури взагалі, її основа. І саме з цього «матеріалу» формується елітна національна культура.

Елітна культура бере все найкраще із етнічної, доводить до технічної досконалості та відзначається широтою думки. Її призначення репрезентувати національну культуру серед інших культур світу в найкращому вигляді, а також доповнити загальнолюдську культуру світу. Елітна національна культура перебуває у тісному зв’язку з елітними культурами інших націй, тому часто бере щось у них. Але бере те, що приживається на своєму ґрунті, що можна застосувати, використовуючи свій «етнічний матеріал», або в чому відчуває потребу. Цей шар національної культури має деякі спільні риси з іншими елітними культурами і є більш рухливим.

12 грудня 2009 року у Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" (вул. Івана Мазепи, 29) відкривається Етноклуб «Музей Гончара», який створено, щоб об'єднати прихильників української традиційної культури.

Наприкінці 1950-х років на схилах Дніпра зародився осередок пізнання української історії, традиції, мистецтва — України минулої і майбутньої. Тут збиралося коло однодумців, з'являлися нові ідеї, що переростали згодом у мистецькі течії й наукові звершення; тут кожен мав нагоду пізнати своє коріння, а відтак і себе. Новостворений Етноклуб — це тепла хата для живого спілкування однодумців, зацікавлених українською традицією — і водночас символічне розширення того кола, яке приходило протягом півстоліття до хати Івана Гончара... (с)

Програма:

18.00 – прес-конференція та зустріч гостей
19.00 – відкриття виставки до 50-річчя Музею
20.00 – урочисте відкриття ЕТНОКЛУБУ;
традиційна забава на Св. Андрія – Калита
21.00 – етнодиско від Олега Скрипки

Джерело: Музей Івана Гончара

Оргкомітет виставки:
Тел. (044) 246 73 20, 246 72 60, 234 35 63

E-mail: expo@spalace.com.ua

Знайшов на ethno_ua

Порівняйте: пошук Google у Китаї і в будь-якій іншій країні.

У пошуку набрано: протест на площі Тяньаньмень


Зображення більшого розміру на pikabu.ru

Захід: Етнічний вівторок у «Києві»
Коли: Презентація проекту відбудеться 1 грудня о18.00
Затійники: Мистецьке об’єднання «Глечик»
Організатори: Арт - Клуб «КИЇВ» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 19) та Музичний гурт «PoliКарп»
Місце впровадження: Арт - клуб «КИЇВ», (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 19, в приміщенні кінотеатру «Київ», в минулому славнозвісний Київський клуб «МАЙДАН»)

Про проект: в Києві та в Україні загалом, давно назріла потреба створення етнічного клубу. Ми ж розпочинаємо з етнічного вівторка, а в майбутньому створимо клуб, де щодня гратиме етнічна музика, відбуватимуться покази художніх та документальних стрічок з етнічною тематикою, презентації платівок та відео-кліпів гуртів, що грають сучасну музику з елементами фольклору, а також перегляд відео та прослуховування аудіо записів з фольклорних та етнографічних експедицій, також відбуватимуться різноманітні майстер-класи з традиційних співів, танців, ремесел, виставки, а поки що вищезгадану програму дій ми реалізуватимемо в масштабі одного дня на тиждень.

ЖЖ: http://community.livejournal.com/etno_vivtorok/
ВКонтакті: http://vkontakte.ru/club13196067

( Програма та розклад презентації «Етнічного вівторка» 1 грудня 2009 року: )

Люблю і шаную сестер Тельнюк за їхній інтелектуальний рок, елітну музичну культуру.

По обидві сторони Сонця та Місяця. Фото із "Сестри Тельнюк"


У цьому репортажі вони говорять, що зараз час випадкових людей, а не професіоналів. Таку ж думку зустрів був у романі Марини Гримич «Егоїст». Проте роман було написано ще у 2002 році, та й репортаж уже, мабуть, неновий. Чи підтримуєте ви цю думку? Чи актуальна вона зараз?

Сестри Тельнюк таки дійсно мають свій стиль, але мені більше подобаються їхні ранні роботи на слова визнаних поетів-класиків. Зокрема, просто шаленію від їхньої пісні на слова мого земляка П.Г. Тичини «Арфами». Краса…